Характер і темперамент людини  Основні поняття:  темперамент;  типи темпераменту;  характер Темперамент - вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на життєві обставини. Термін «темперамент» (від лат. Іетрегаш, «помірний») введено в ужиток Клавдієм Галеном і в перекладі з латини означає «належне співвідношення частин». Сангвінік. Сангвінік окреслюється Павловим як «гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли він має цікаву справу, тобто постійне збудження. Коли ж такої справи немає, він стає нудним, млявим». Я. Стреляу дає наступну характеристику: «Людина з підвищеною реактивністю, причому активність і реактивність у неї врівноважені. Він збуджено відповідає на все, що привертає його увагу, має живу міміку та виразні рухи. З незначного приводу він регоче, а несуттєвий факт може його розгнівати. Він активно береться за нову справу й може довго працювати, не втомлюючись. Він швидко зосереджується, дисциплінований.» Йому притаманні швидкі рухи, гнучкість розуму, кмітливість. Швидкий темп мовлення, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність виявляється в мінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень, легко сходиться з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обставин. Екстраверт. Почуття легко виникають, легко змінюються. Холерик. Характеризується І. П. Павловим як: «бойовий тип, запальний, дратівливий... Захопившись якоюсь справою, надмірно налягає на свої засоби й сили та врешті-решт зривається, виснажується». Я. Стреляу характеризує холерика як такого, який «відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але реактивність явно переважає над активністю, тому він нестримний. Невитриманий, нетерплячий, характерна різка зміна настрою. Запальний, швидкий темп і різкість у рухах. Він менш пластичний і більш інертний, ніж сангвінік. Звідси велика стійкість прагнень та інтересів, більша наполегливість, можливі труднощі в переключенні уваги». Флегматик. За характеристикою І. П. Павлова - спокійний, врівноважений, завжди рівний, наполегливий і впертий трудівник. Але йому потрібний час для зосередження уваги на предметі діяльності. За Я. Стреляу флегматик «володіє високою активністю... і малою чутливістю й емоційністю». Його важко розсмішити й засмутити. При великих неприємностях залишається спокійним. Зазвичай у нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так само, як і мова. Він не кмітливий, важко переключає увагу й пристосовується до нових обставин. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило, він важко сходиться з новими людьми, невиразно реагує на зовнішні враження, інтроверт. Меланхолік. За визначенням І. П. Павлова має «явно гальмівний тип нервової системи... він ні на що не сподівається, від усього очікує та у всьому бачить лише погане, небезпечне».Меланхолік характеризується Я. Стреляу як «людина з високою чутливістю та малою реактивністю. Підвищена чутливість при великій інертності приводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно вразливий, хворобливо чутливий. Міміка й рухи його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай невпевнений у собі, боязкий, найменші труднощі змушують його опускати руки. Він не енергійний, не наполегливий, легко втомлюється й малопрацездатний. Йому притаманна нестійка увага, вповільнений темп усіх психічних процесів. Більшість меланхоліків - інтроверти. Він сором’язливий, нерішучий, боязкий. Однак у спокійному, звичному для нього оточенні меланхолік може успішно справлятися з життєвими задачами» Структура характеру Характер - це одна з істотних особливостей психічного складу особистості є цілісним утворенням, що характеризує людське «Я» як єдність. Розуміння характеру як єдності його рис не виключає виокремлення в ньому деяких ознак з метою глибшого пізнання його сутності. І. П. Павлов, не заперечуючи цілісності характеру, обстоював необхідність виокремлення його структурних компонентів. Якщо ви аналізуєте людину, - писав він, - ви повинні сказати, що за такими ось рисами її можна характеризувати як тиху, спокійну, химерну, ніжну тощо. Але якщо певні риси уявити відокремлено, не розглядаючи їх у взаємозв'язку, то характер людини визначити не можна. У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти: спрямованість; переконання; розумові риси; емоції; волю; темперамент; повноту; цілісність;  визначеність; силу. Спрямованість є головною складовою структури характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні особистості до вчинків, діяльності інших і до самої себе. В залежності від домінуючих матеріальних або духовних потреб, ціннісних установок особистості, інтересів і вподобань життя одних людей наповнене суспільно-корисною діяльністю, рушієм їх вчинків є гуманність, оптимізм, контактність, а інші відрізнаються індивідуалізмом, скупістю, жадібністю, заздрістю, самозакоханістю. Переконання - це знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини і впливають на формування рис її характеру, визначають ставлення до дійсності. Переконання проявляються в принциповості, непідкупності, правдивості, вимогливості до себе. Людина з непохитними переконаннями спроможна докласти максимум зусиль для досягнення мети, віддати, коли потрібно, своє життя заради суспільних справ. Непринциповим людям, кар'єристам ці риси характеру не властиві. Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Нерозсудливі люди легко хапаються за будь-яку справу, діють імпульсивно. Розумова інертність, навпаки, виявляється в пасивності, байдужості, повільності, або у поверховому ставленні до справи. Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як запальність, брутальність, грубість, нечутливість до страждань інших або співчутливість, врівноваженість, доброзичливість, толерантність. Воля зумовлює силу і непохитність людини, являє собою стрижневий компонент сформованого характеру. Сильна воля робить характер людини самостійним, стійким, непохитним, мужнім, людина з таким характером здатна досягати бажаної мети. Люди із слабкою волею - слабохарактерні. Навіть маючи глибокі знання і значний досвід, вони не здатні наполягати на справедливій оцінці себе і виявляють нерішучість, страх. Характер - це єдність типологічного та набутого життєвого досвіду. Особливості умов життя, навчання та виховання формують різне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма вияву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визначаються її темпераментом. Одні й ті ж самі переконання, погляди, знання, люди з різним темпераментом виявляють по різному з точки зору сили, врівноваженості та рухливості процесів. Характер - це сукупність усіх його структурних компонентів. Кожний компонент характеру - спрямованість, інтелект, емоції, воля, темперамент - має певною мірою інтегративний вияв у кожній рисі характеру і в характеру вцілому.