Пам'ять – психічна функція і вид розумової діяльності, призначена зберігати, накопичувати і відтворювати інформацію.

Існують різні типології пам'яті:

•  за сенсорною модальністю – зорова (візуальна) пам'ять, моторна (кінестетична) пам'ять, звукова (аудіальна) пам'ять, смакова пам'ять, больова пам'ять;
•  за змістом – образна пам'ять, моторна пам'ять, емоційна пам'ять;
•  з формою запам'ятовування – епізодична, семантична, процедурна;
•  за фізіологічними принципами – довгострокова, короткострокова;
•  за метою – довільна і мимовільна;
•  за засобами – опосередкована і неопосередковане;
•  за рівнем розвитку – моторна, емоційна, образна, словесно-логічна.

Закони запам’ятовування :

•  Закон інтересу (цікаве запам'ятовується легше);
•  Закон осмислення (чим глибше усвідомити інформацію, тим краще вона запам'ятається);
•  Закон установки (якщо людина сама собі дала установку запам'ятати інформацію, то запам'ятовування відбудеться легше);
•  Закон дії (застосування знань на практиці полегшує запам’ятовування); Закон дії (застосування знань на практиці полегшує запам’ятовування);
•  Закон контексту (при асоціативному зв'язуванні інформації з уже знайомими поняттями нове засвоюється краще);
•  Закон гальмування (при вивченні схожих понять спостерігається ефект "перекриття" старої інформації новою);
•  Закон оптимальної довжини ряду (довжина ряду для кращого запам'ятовування не повинна набагато перевищувати обсяг короткочасної пам'яті);
•  Закон краю (найкраще запам'ятовується інформація, що представлена на початку, або в кінці);
•  Закон повторення (найкраще запам'ятовується інформація, яку повторили кілька разів);
•  Закон незавершеності (найкраще запам'ятовуються незавершені дії, завдання, недомовлені фрази).